Саме сьогодні після вчорашнього Дня пам’яті і на день завтрашній – також пам’ятний всім причетним… з усіх сторін…

А перед Прощенням, мабуть, має бути Пам’ять. Національна, історична і особиста, як власний запас Знань та Досвіду.

І оцей стан – стан усвідомленого розуміння що відбувається і що воно нам нагадує та пам’яті про те, що це все уже було, – зовсім не означає плачі та безконечні страждання від травм та втрат.

Це швидше стан спраглого вивчення, необхідного аналізу та поступового усвідомлення пережитого і нами, і попередніми поколіннями українців на нашій – Богом цілованій – землі…

А ще нам необхідно – це важливо (думаю, тепер ми усі це уже усвідомлюємо) – мати “носіїв” національної історичної пам’яті. І не обов’язково це мають бути учасники подій, проте таких особистостей обов’язково потрібно берегти. Але ми з вами уже тепер добре знаємо, як буває з нами самими. Тому дуже важливо зберігати безцінні спогади усіх учасників УСІХ ІСТОРИЧНИХ ПОДІЙ. І усіх поколінь.

І це – надважливо: берегти тих, хто вміє вчасно та чітко нагадати (а ще постійно вчити усіх наших нащадків) те, що потрібно пам’ятати і всіх тих, кого мається згадувати і в Молитві, і з вдячністю…

Маємо пам’ятати також і наших ворогів…

Усіх.

Усіх, хто (з нашого дозволу!) заподіяв нам все те, що зробило нас такими, якими ми зараз є.

І пам’ятати мається спокійно, проживши всі емоції, проінформовано і у всіх площинах:

– на рівні особистому – у власних молитвах та в особистих “рахунках” на це людське життя;

– на рівні групи друзів, однодумців, побратимів – у спільних майбутніх стратегіях та баченнях;

– на рівні корпорацій, як то: структури бізнесові, юридичні, громадські об’єднання, Армія, ССО, всі рівні розвідок, суддівської та виконавчої влади, Верховна рада, тощо;

– на рівні держави: інститут президента та всі рівні дипломатії;

– на духовному рівні – постійний в намірі молитовний супровід духовенства усіх і кожного з тих, які вище описані.

І Молитва про Прощення всіх і кожного, кого ми пам’ятаємо, – це не просто пробачити і забути.

– А спочатку грохнути, а тоді – пробачити і забути.

– І це – ідеальна формула, якщо роботу здійснювати в стані усвідомленого розуміння, що відбувається і навіщо.

Наші благословенні пращури – нехай Творець наш Милосердний благословить Світлі Душі всіх наших Воїнів України усіх поколінь – навіть мали дуже цікаві ритуали після великих битв та походів.

Детальніше – згодом якось…

І це – якраз про Прощення, як спокійне усвідомлене сприйняття того, що, якщо ми зараз оцим всім не займемося, не вивчимо і не робитимемо висновки у вигляді ЗМІНИ себе, насамперед і свого ставлення до усього, що відбувається, – пройде ще (не одна) сотня років і наші нащадки матимуть так багато оцього усього, що ми маємо, + ще власний 100/400- річний вантаж їхнього…

– Та не дай Бог!..

– Як скажеш… Тоді маємо закрити своє і тих, хто пішов перед нами. І ми практично уже витягнули найважчу роботу.

Тепер справа за тим, що називається “домашня робота”: робота з емоціями, станами та духовним рівнем…

І для цього нам так потрібне Звільнення від страху, ненависті і люті помсти.

Все ж це було уже.

Покоління за поколінням приходять, щоб поринути у вир емоцій страху, ненависті з наступним самознищенням та самозабуттям.

А нам потрібно йти з цієї Руїни у Відродження.

Спочатку – самооновлення, як звільнення.

А далі – очищення і звільнення благословенної землі від кожного ворога народу українського та держави.

– Коли і як?!

– Це уже відбувається.

І так, це якраз про те, що “Свобода не дається задурно” і про те, що “Ті, хто варті, – стоять на варті”.

І так, це – Служіння. Самовіддане, усвідомлене, впевнене Служіння, як власний Вибір.

Кожного дня – власний щоденний Вибір.

Вибір себе, своїх і того, куди іду і до чого прагну.

І так, це – Шлях.

Про мотивацію, думаю, усі тут уже в курсі.

А очищення від усіх, хто умисно заподіяв смертельні гріхи та злочини проти людяності стосовно народу українського та Держави України, – це систематична робота, яка ведеться уже. Невидима, непроста, але все відбувається.

Знизу, потроху, роботою тих, які – кожен в своїй галузі-Інституції, – штовхає вверх і вперед роботу, якою б мали займатися державні Інституції.

І всі процеси, які ми зараз спостерігаємо (і генеруємо), – це також тривалий процес.

Дозволю собі повторити ще раз, як нагадування: процес оздоровлення та очищення від наслідків запального процесу потребує такого ж інтервалу часу, як інфікування та час самого захворювання.

– Та да… Вмієш змотивувати. І що буде далі?..

– Так виглядає, що ця криза – це Руїна, умовно кажучи. Як історичний період та витОк задля вивчення уроків для усіх, хто захотів поекспериментувати з вибором “проти” і “по приколу”.

І ми поступово виходитимемо з Руїни старого устрою. Спостерігатимемо і будемо власноруч відбудовувати Інституції. Побачимо нових лідерів, батька нації і навіть отримаємо Досвід Перемоги. Ми дуже близько до перезавантаження та хорошого старту. Буде випрацюваний простий механізм найвищої справедливості, як усвідомлення власної та спільної впевненої об’єднаної сили незалежної держави, могутнього Війська та активного громадянського суспільства… Сили, яка впевнено накреслить усі “червоні лінії” та введе такі необхідні: Закон про Громадянство, Колаборацію та Імпічмент. Або “Закон про Віче”, як механізм очищення, як нагадування про те, що “Це – Україна. І вона тут була, є і буде завжди.”

Ми усвідомимо, що наша найбільша сила – це Єдність.

Про це згадаємо 1 грудня.

Про Марш Мільйонів, які в 2013 раптом зрозуміли, що, якщо в нас заберуть державу, – ми станемо рабами…

Тому ми тут сьогодні.

А не в умовній українській Сирії.

 

А мертвий ворог – це минуле…

І щоб мати наше Майбутнє, всі наші вороги мають залишитися в минулому. І це – не алегорія. Це – принцип нашого виживання.