– Про що сьогоднішнє Свято Введення?..

– Про ризик, думаю… Про ризики, які потрібно подолати, аби зайти у свій Храм… Щоб дійти Додому…

 

Як Діва Марія, будучи маленькою, ризикнула обрати для себе Свій Шлях, який вів її до Храму, а потім – до Вибору виконання Її Місії, так і ми щодня, щохвилини робимо кроки вперед і вверх, ризикуючи впасти…

І хоча обережність та поміркованість – золоті порадники, ми постійно маємо вибір. Ризикувати, чи зупинитися?..

 

Висловлюючись відверто, ризикуєш втратити добре ставлення колег, начальства, позбутися премії, кар’єри, визнання…

Обираючи щирість та відвертість, ризикуєш бути “пораненим” за власні переконання та почуття…

Віддаючи на розсуд оточення плоди власної праці, ризикуєш стати вигнанцем…

Даруючи любов, ризикуєш залишитися самотнім…

Довіряючи, ризикуєш усім…

Ступаючи крок у невідомість, ризикуєш скотитися до самого низу…

 

Сьогоднішній День Введення вчить нас обезбашено ризикувати…

Адже, якщо маленька дівчинка без сумніву та страху ступала велетенськими сходами у невідомість, довіряючи усю себе Творцеві, аби потім, ризикуючи усім і самим життям, сказати Йому: “Так”, – то що нам втрачати?..

Найбільшою помилкою кожного є відмовитися від ризику. Бо закутий у страх – раб, а перемігший страх – Воїн… Воїн вільний Духом і словом, бо немає чого боятися, коли поруч – Спаситель…

Так, безперечно, можна обрати прожити в цьому Вимірі сите і узбогуєнне життя, оберігаючи власні комфорт та статусність, що незле анітрохи… проте це не дає шансу чогось навчитися…

 

А ми прийшли сюди вчитися постійно.

… Вчитися падати і підніматися знову і знову, аби, зрештою, зрозуміти, що вартує міцна впевнена рука зі стволом у вогні під кулями…

Вчитися втрачати, аби відчувати, якими безцінними є теплі, надійні, дружні обійми…

Вчитися змінюватися до невпізнання, аби зрозуміти, якими чужими можуть бути “свої” і своїми “чужі”…

Вчитися рости всередині, зменшуючи власні “его” та відкидаючи власні “хочу”, аби почути поруч своє та чиєсь “потребую”…

Вчитися навіть померти серед пекла, аби, нарешті дійти Додому…