… Праведник світу, а ще граф, монах, бізнесмен, мільярдер та предстоятель Української греко-католицької церкви митрополит Андрей Шептицький залишив в своїх записах чимало цікавих нотаток…

… І серед томів переписки та ведених власноруч щоденників наш блаженної пам’яті Митрополит залишив цікавий запис про аудієнцію (лютий 1939 року) якогось “керівник міського відділу “народної освіти” тов.Євген Березняк… вчитель, чекіст, комуніст?”

Саме оця примітка зі знаком запитання, а ще взята в лапки фраза про освіту можуть сказати про Андрея Шептицького значно більше аніж усі томи його біографії…

А тов.Євген Березняк дійсно виявиться саме тим, кого і змушений був законами того часу прийняти предстоятель УГКЦ та “останній з могікан” українець, Воїн Всевишнього та Захисник Світла…

… Усім, хто в дитинстві цікавився совіцькими героями-розвідниками, мабуть, знайомий позивний “Майор Вихор”…

Для мене ж цей позивний нічого не означав саме до виявленого оцього запису нашого Митрополита…

А виявляється Євген Березняк – вчитель, чекіст, комуніст, який просився на аудієнцію до Митрополита Андрея і майбутній “майор Вихор” – розвідник часів Другої світової, а ще – рятівник Кракова з нагородами від Польщі та повний кавалер 3 ступенів ордена Хмельницького, Герой України ще при життю, генерал-майор, почесний співробітник ГУР МО України і педагог з багатьма відзнаками – один і той самий чоловік!..

І до всього цього вищезгаданого і багато іншого Євген Степанович Березняк – 25.02.1914 – 23.11.2013 (Царство Небесне Воїнові) є нагороджений путіним “Героєм рашки” та, до всього іншого, сам Євген Степанович мало не відмовився від Героя України, дізнавшись, що тодішній президент Ющенко підписав Указ про присвоєння Героя України і нашому славетному Степану Бандері…

Отакий контраверсійний Герой…

… Повертаючись далеко назад, до зустрічі двох таких різних Розвідників – Воїна Всевишнього та Захисника Світла в цьому Вимірі, а іншого – майбутнього розвідника радянської армії, – найперше цікавим є те, що предметом їхньої зустрічі в 1939 році стала Львівська жіноча гімназія, якою опікувався і фінансував з власних коштів Митрополит Шептицький… А Євген Березняк, як представник тодішньої совіцької окупаційної влади, прийшов переконувати одного з найвпливовіших та найбагатших гравців тої доби у Європі добровільно віддати гімназію радянській владі…

Митрополитові тоді було 74…

А Березняку – 25…

Якою була та зустріч, про що говорили двоє таких різних чоловіків з різними світоглядами та цінностями, можна уявити, лише знаючи, ким насправді був і як вмів спілкуватися з різними – посланими йому Долею та обставинами людьми – Андрей Шептицький…

І гімназія тоді зі згоди Шептицького була передана окупаційній совітщині… А Євгена Березняка з початком війни забрали на фронт…

Тут би можна було ставити три крапки…

Проте є ще один дуже цікавий факт, який саме сьогодні варто для всіх зацікавлених виокремити…

В архівах армії УПА такий собі “совіцький агент, чекіст, комуніст Березняк” був приречений до смертної кари. До нього навіть була приставлена “сусідкою” зв’зкова “Ліда”, яка мала стежити і працювати у вищезазначеному керункові…

І час був визначений, і місце теж…

Березняка навіть попередили(!) в стилі Святослава Хороброго, що, взагалі, ні в які рамки, як на ті часи – 49 рік, прошу панства…

“Пане Березняк, якщо ви й далі так будете вести себе стосовно наших людей, то буде виконане рішення проводу УПА про ваше знищення”…

І Березняк знав, Що його чекає, та озирався, мабуть, на кожному кроці, стискаючи в кишені ствол…

І хлопці приготувалися серйозно…

… І на тобі – сама “Ліда” зірвала операцію… За що потім відповідала перед Побратимами за всіма законами підпілля. Хто в курсі тих законів, то дівчині загрожувало те ж, що і приреченому на смерть комуністові – “куля в лоб”, як хтось і десь казав))…

Проте “Ліда” залишилася живою і продовжила свою діяльність, і Євген Березняк теж надалі спокійно працював у Львові…

Чому?..

Хороше питання…

А відповідь на нього лежить уже саме в сфері компетенції української греко-католицької церкви…

За місяць до того, як упівці мали стратити Березняка, його тодішня дружина таємно похрестила сина саме через сусідку “Ліду”…

І хрестив малого Березняка упівський греко-католицький капелан…

… Ні одна зустріч не є випадковою в нашому Вимірі…