– Зміна системи – це зміна Цінностей в цій системі. А зміна Цінностей – це зміна тих носіїв цінностей, які а) – заправляють системою, б) – набирають собі зміну, простіше кажучи – відбирають тих, які мали би їх замінити…

Сьогодні ж в нас – унікальний шанс.

– Війна, мать її…

– Без матюків, будь ласка.

Так, війна дає унікальну можливість змінити в системі, яку ви так прагнете змінити і а), і б).

Тобто, ті, хто заправляють системами, – зараз наразі не мають такої можливості ні на якому – навіть найвищому – рівнях.

Тому спробую якнайкоротше дати просте роз’яснення того, що має відбутися в тій системі, як Інституції, яка, в свою чергу уже МІНЯЄ ВСЕ.

Ціннісна система – це лише кілька пунктів, які визначають те, чим буде заповнена Інституція, яка зараз називається ЗСУ, куди наше ССО входить як окрема частина.

І те, що ми зараз воюємо з інституцією зі сторони ворога, яка колись була фактично праматір’ю наших ЗСУ, – є якраз найцікавішим моментом нашої війни. Оскільки неможливо перемогти самих себе. Для Перемоги системи у собі потрібне переродження у щось нове, щось, що має шанс жити в майбутньому. Тоді коли старе назавжди залишиться в минулому і повинно зникнути…

– Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці;..

– Або ж: в ріднім краї панувати не дамо нікому…

Ми можемо роками натреновувати навички і опановувати стандарти НАТО, вивчати і комунікувати з західними партнерами на всіх спільних заходах, але нічого не зміниться в принципі, якщо вчаться просто люди, а не Інституція, як система.

– А Що змінює систему?.. Будь-яку.

– Лідер!..

– Команда!.. лідер без команди нічого не вдіє!

– Чекайте всі… Та тихо, пацани… Ти ведеш до того, що зараз відбувається?..

– Ми всі і є тою командою. І так, харизматичний лідер дійсно міняє історію, в тій же історії маємо безліч прикладів. Навіть сьогоднішній наш президент може претендувати на звання такого лідера, харизма якого уже привернула симпатію громадян всіх демократичних західних країн, жаль лише, що він сам в минулому є яскравим представником тієї системи, яку ми так стійко намагаємося змінювати. І не лише крайні вісім років.

– Тоді що?.. що може добити цю совковість в системі?.. в наших ЗСУ і в ССО, особливо?..

– Рівень культури.

– Ого!..

– Так. Культура, як ознака тих індивідуумів особистостей, які (з власної волі, чи за закликом) зайшли в сьогоднішню Армію України, яка бореться за Свободу і Незалежність, – є запорукою того, що все зміниться… Уже Змінилося незворотньо. І що совку, який все ще так явно присутній на всіх рівнях системи ЗСУ, – прийде нарешті логічний кінець, як системі.

– Та дай Боже!.. І що треба?.. ми маємо, нарешті, навчитися благородних манер, чи перестати матюкатися?))

– І це також, а ще, врешті, полюбити спілкування українською і в приватному вжитку, і у всіх робочих моментах. Стосовно лайки, до слова, он, ті ж наші пацани-легіонери, що зараз славно воюють поруч, – факають не менше, ніж ви. Єдине що, вони вживають лайку рідної мови. Не знаю, чи це оправдано. Тоді коли наші армійці лаються так – не відрізнити від кцпв. Чи їхніх огидних мамаш та самок…

… Змінити Інституцію означає абсолютно і кардинальну зміну її культури. Мова – це також прояв культури.

– Що мається на увазі під терміном “змінити культуру системи”?.. І розлогіше, давай уже довшу лекцію, раз ми уже всі тут сьогодні.

– Так, звісно.

Основна ознака совкової культури в армії – це тупа показуха.

– Точно!..

Показуха, як бажання вислужитися перед начальством і отримати нагороду за це.

А поміж тим – гноблення нижче стоячих і тотальне дуполизство і, як наслідок цього, – абсолютна втрата сенсів і адекватності живої системи для професійного росту і навчання.

Приклад?..

А скільки мскльских генералів уже лягло лише за менш як 4 місяці. 14?..

Чого вони сюди пхалися?..

Та тому що їхня система супроти навіть нашої як ви самі називаєте – напівсовкової – дала збій системи. І їхній особовий склад втратив мотивацію. Що і не дивно. В бездуховному та безкультурному середовищі немає мотивації. Є лише нагайка і обіцянки віддати загарбану територію на пограбування. Ось і вся культура системи, з якою ми воюємо. Тобто, – повна відсутність як такої культури.

Це говорить про те, що культура показух і дідівщини, а ще – повальне сидіння на стакані і самовбивчій імперській пропаганді, – вбиває. Вбиває не лише боєздатність в армії, а й у повному розумінні вбиває фізично. Прилітає уламком і кулею за відсутність правильних сенсів.

Вся ця тема ворожої армії має стати для нас минулим страшним сном. Що і відбувається уже. Поволі і зі скрипом, погоджуюся. Натомість, заохочення в особового складу розвитку таких якостей, як: ініціативність, допитливість і критичне мислення, – дасть нашій героїчній армії військовослужбовців можливість переродитися у грізне Військо інтелігентів, які і застановлять кістяк та генофонд не лише Армії. З Війська має вийти новий пласт лідерів: і військових, і політичних, і бізнесових, і духовних. Так, я вірю в те, що майбутні Шептицький і Скоропадський, Нарбут і Петлюра, Болбочан і Шухевич, Кук і Бандера є уже серед нас.

Усе це уже відбувається. І так, ціна за ці зміни – безпрецедентна. Тому і зміни також – незворотні.