fbpx

Про Україну-Русь

– Чому, все-таки, Україна-Русь?..

– Бо це – наша історія, наш спадок від наших прадавніх, які впевнено і небезпідставно вважали нашу країну Великою Руссю.

… і день сьогоднішній – напередодні ще одного – нашого визначного Дня – пам’ятний Великою Угодою, підписаною рукою Святослава Хороброго, якого не просто так належить згадувати саме сьогодні…

Після 860 – 865рр Великого Київського князя Аскольда – онука легендарного вікінга Рагнара Лодброка (за переказами Улофа фон Даліна), який обступив своїм 40 тисячним військом Константинополь і добився угоди забезпечення права руських купців у Візантії та сплати данини Візантією, схожих угод з імперією добивалися і князь Олег, і потім – після невдалих воєнних походів великий Київський князь Ігор Старий у 941-44рр. Останній, злякавшись йти наступом на Константинополь після звістки про зібрання Візантією сильного – близько 50 тисячного війська, – уклав з імперією (944) договір, менш вигідний від попереднього, Олегового. В договорі уже не йшлося про безмитну торгівлю русичів у Візантії та не згадувалося про сплату Візантією данини Русі, натомість “Велика держава Русь” змушена була взяти на себе зобов’язання захищати від ворогів візантійські володіння в Криму.

Третій договір держави Русі з імперією Візантією укладено у 971р. Великим кня(е)зем Київським Святославом Ігоровичем, званим в історії цього світу Хоробрим. Тож, наш Святослав Хоробрий обложив візантійське військо у болгарському Доростолі (нині – Сілістра), добре його перед тим зменшивши в чисельності, чим змусив імператора Іоанна Цимісхія переглянути відносини імперії з Великою державою Руссю. Зі своєї сторони Святослав письмово зобов’язався не воювати з Візантією – ані в Болгарії, яку безапеляційно вважав своєю, бо звідти походила його улюблена Матір – княгиня Ольга; ані в Криму, який теж, а принципі був для Святослава цікавим, бо “велика вода потрібна державі моїй…” (Стратег він, а не просто Хоробрий, що не кажіть))

І Святослав Ігорович, “ако Великий князь”, – письмово погодився “не піднімати проти Візантії народи (близькі і далекі! – ІПСО у нього явно уже були тоді), а ще – надавати імперії Константинополя військову допомогу “у всякі лихі літа”. Цей договір вписано до “Повісті временних літ” у скороченому лаконічно-узагальненому вигляді; без згадок про торгівлю й вигоди для руських купців.

Ну і наостанок…

Всі оригінали вищевказаних Угод славних пращурів наших, до слова, нам ще, серед усього іншого, – належить повернути…