Можемо підвести підсумки після нашого цікавого інтенсиву.

Наслідком нашого спілкування знову постає переконання в простій, як Любов, Істині: все тут, в нашому Вимірі – про Енергію. Питання лише в тому, який знак ця Енергія несе в собі – “плюс”, чи “мінус”.

І в подальшому про вплив “+” або ж “-” на все наше функціонування, стосунки та досягнення тут.

Тому ще раз про Силу одного (Один у полі Воїн, так! Якщо він дійсно Воїн, звісно) супроти негативно налаштованих навколишніх, або ж супроти вагомо і кількісно переважаючого ворога.

– О, це ж якраз про нас!..

– Так, це якраз про нас завжди. Ми знову доводимо собі, насамперед, що не кількість здобуває Перемогу.

Розбираємося.

1. Не середовище формує групу.

Групу формують сильні харизматичні особистості. І ці особистості можуть бути з “+”, чи з “-” за своїми настроями. Де “+++” – це профіки, лідери, щасливчики (о, ще б пак!.. є і такі), лінивці і кар’єристи (так! Так!.. всі вони ++)

А однозначні “- – -” це пристосуванці, боягузи, заробітчани, “мученики”, байдужі і нікчеми.

– Це ти зараз про склад нашої конкретно групи?..

– Спокійно, це про всіх нас. Кажу “нас”, оскільки ваша Док зараз – також частина вашої групи.

– Нашої!..

– Так, перепрошую, нашої групи, позаяк ви приїхали до мене за відповідями. І для мене це дорогого варте.

І всі носії вищезазначених ознак мають місце і серед нас, і в нашому могутньому Війську, і в усіх арміях світу, з представниками яких ми сьогодні маємо можливість і досвід працювати пліч-о-пліч.

А от уже безпосередньо від командирів кожної з груп залежить ХТО з вище зазначених індивідуумів складатиме основу його бойової одиниці, як групи, і хто, окрім самого командира, – впливатиме на “погоду” в групі, а в подальшому – на наближення, чи відтермінування, нашої Великої Перемоги України.

2. Знаючи, хто серед нас має схильність до ниття, а хто – до скептицизму, хто з розгону може знецінити усі власні досягнення/досягнення побратимів, хто – язикатий критикан, чи затятий цинік, ми можемо – ми маємо уже, як командири і лідери серед своїх людей – точно передбачити деструктивний (здебільшого) вплив, або ж важливий реалістичністю бачення ситуації вплив на групу.

####

Протягом нашого сьогоднішнього спілкування мені не від стелі спала на гадку ідея підписати вам оці картки з написами хто серед нас “Цинік”, хто “Ідеаліст”, хто “Лідер”, “Лінивець”, а хто “Знецінщик, яких мало”.

– а в нас немає нитиків, боягузів і заробітчан!.. єєєє!!!

– Звісно, немає. Такі сюди не приїжджають. Апріорі.

Отож, ми мали можливість вживу попрацювати під “перехресним вогнем” аж двох жахучих критиканів, високофахового циніка і просто таки немолисердного знецінювача і, що найважливіше, – носія абсолютного і світлого позитиву:))

І саме для перехресності нам необхідний був ще один “елемент”.

Серед нас уже не залишилося байдужих, так, чи інакше. Тому роль “байдужого” серед нас було доручено вашому командиру, з яким ми попередньо про це домовилися))

– Це ще що за дагаварняки на вищому керівному рівні?! Корупція і зрада)))

– Спокійно, ми пішли на таке усвідомлено і на користь Справи.

Тепер для розуміння, хто ж у вас є потужними тренерами для вас самих.

“Байдужий” – це саме той, який сидить в часі обговорення/навчань/суперечок в групах, закинувши ноги повище, демонструючи повний зневажливий ігнор до усього, що відбувалося, і ще й може копирсатися у своєму ґаджеті.

“Критикани” в групі – це ті, які в часі обговорення поточних задач роблять єхидні зауваження, типу, як от наші оці двоє розпрекрасних видавали наступне:

– Та ви прикалуєтеся, пацани?!

– А ви точно знаєте, навіщо нам це робити?!

І наші безцінні тренери (як ви, взагалі, з ними живете?)) “знецінювальники” вносили найяскравіший, якщо так характеризувати, – розкол в команді.

Позаяк, поки ми усі інтенсивно шукали істину і просто таки з димом з вух сперечалися, – наші дорогоцінні, з паскудною звичкою не бачити і вже через день забувати здобуті цінності і досягнення (і свої, до речі, в першу чергу!), – “добивали” усіх своїм деструктивними (спокійно, я записала!):

– Це ж усе-одно нічого не змінить, що би ми тут не вирішили!.. воно все-одно нічого не дасть!.. Що ми можемо цим комусь доказати, пацани?.. все даремно, пацани!.. Полюбе, нас і так ніхто не послухає, що би ми тут не придумали!.. ми ж тільки поїдемо звідси і все знову буде так само!!!

– А нитики?.. що би вони казали?..

А “нитик” поводився би так, ніби вчора померла його кохана бабуся і любима собака вкупі. Він би постійно висловлював часті й різноманітні сумніви в тому, що задачу, взагалі, варто робити і, взагалі, неможливо вирішити:

– Пацани, а вам не здається, що це фігня якась?.. яка, нафіг, стратегія майбутнього і перемога, коли у них стільки танчиків, які ніколи не закінчуються???..

– І що це нам дасть, пацани?.. Це ж взагалі нам непотрібно… Даремна трата часу… Я, до прикладу, взагалі, не збираюся це робити!.. Поки щодня прилітають оці кляті “мопєди”, як можна, взагалі, думати про якесь майбутнє після Перемоги?.. ми ще до тієї Перемоги дожити маємо!..

І крайнє уже на сьогодні.

3. Якими би не були досвідченими та фаховими в своїй роботі учасники групи, деструктивна поведінка “чужого” різко знижує результати рівня мотивації УСІЄЇ групи.

І – це уже статистика з власного досвіду неоднорічної роботи з вами – групи із “засланими козачками” в складі показують пониження мотивації від груп без “чужих” на 50-60%.

І тоді виходить, що ефективність групи залежить від того, чи є в ній хоч один “слабкий” учасник з негативними налаштуваннями – а не від того, скільки в ній сильних лідерів.

– Йолка!.. чому ти не сказала нам це раніше?..

Висновок який?.. стріляти їх, чи що?..

– Все уже не раз було сказано, мої найкращі. Питання, чи ви тоді готові були слухати. Чи чути. І так, стосовно стріляти. Якби все було так просто, ми би вже тут перестріляли один одного, спаси нас, Господи.

Хоча, колись ми так і робили. Ми, в сенсі, – минулі ми. Воїни Запорізької Січі, чи Вояки УПА цілком спокійно приймали для себе саме такі рішення. Ми ж, на щастя, уже не можемо дозволити собі такої розкоші.

Тому, сьогодні первинним завданням усіх очільників, керівників і командирів усіх рівнів, усіх, хто бере на себе повноваження приймати рішення і вести за собою Своїх людей, – є, насамперед, вміння відразу вичислити “деструктивний елемент” у своїй групі і дезактивувати/позбутися його. А не гнобити та “уходити” сильніших, чи кмітливіших за себе, відданих (Справі, а не персоналіям) та нелояльних. І це не про нас сьогодні, це нам на майбутнє.

Нам уже пора досягати того рівня, звідки можна не боятися бачити себе і нашу благословенну Україну ПІСЛЯ Великої Перемоги. Перемоги над ворогом, який якраз і програє на сьогоднішньому етапі через страшний негатив і мінусовий заряд в самій своїй сутності.

Маємо усвідомити, що сильні завжди можуть витягнути будь-яку лажу собою і на собі.

Сильні завжди впораються – навіть самотужки, якщо зневірені, критикани і “дуполизи” не будуть вносити розкол в процес виконання задачі, або в крайній момент не заниють про “та скільки ж можна?.. ми з 14 року воюємо! давайте домовимося посередині” і “там же є і хароші руzzкі”…