Наш Спаситель після Свого перебування тут ВОЗНІССЯ, покинувши світ людей, залишивши усім, хто любить і потребує, – тут після себе частину Себе – те, що перебуває в кожному з нас і що ніколи і нікуди не зникає.

– І що це?..

– Це Знання, Сила Знань, яку дехто називає Вірою, або, як наші пращури ще називали, – Снагою. Снагу, яку можна трактувати як Енергію, або як Любов, яка ВІЧНА.

Вічні Знання, або Вічна Любов, які усім, хто вірить і шукає, береже в собі і постійно працює для збереження в собі, – дарують Світло Віри – Енергію, яка в сутності Творця через Любов та Жертву Христа є безмежною. Безмежною можливістю і безмежним джерелом.

… на сороковий день після Свого Воскресіння, як після нового народження, Спаситель входить в Небесну Обитель – у Вічність Творця, аби внести НОВЕ Світло у Царство Небесне і зайняти Своє місце – обіцяне за давніми, ще до приходу Христа, переказами, – праворуч Отця Вседержителя.

Усвідомлена, жертвенна та абсолютна перемога над смертю, як наслідком попереднього вибору людства, – тепер назавжди є відкритою, як можливість для усіх потребуючих воскреснути в Слові та Світлі Творця нашого. Воскреснути з Вірою в Абсолютній Любові, яка і є відповіддю на всі запитання та кінцевою Істиною нашого приходу сюди.

І саме через Любов, як найпотужнішу Силу, у Своїй Особі, як частини Себе Самого, – Господь через Сина підносить людську природу, включно з тілом фізичним, до самого Престолу благодаті у Вічності Господній. Підносить до стану Досконалості.

Про досконалість буде якось іншим разом, а сьогодні ще на завершення про обіцяне людям від Нашого Творця.

… Як і було обіцяно, – було здійснено через Любов, як найдосконалішу Енергію та Силу, та задля Любові, як Вічного Джерела, – і продовжує відбуватися з Волі Творця та за нашим добровільним Вибором у Ньому в стані абсолютної гармонії Любові, у спокої, легкості без болю, страждань, сумнівів та відчуття провини…