Про Стосунки 2
– Поки все спокійно і тихо, давай ще про втрати…
– О, точно, ти ж постійно уникаєш цієї теми і кажеш, що потім…
– Тому й уникаю, що тема втрат є дуже болючою… для більшості, для всіх нас уже. Наше суспільство, хоч і дуже подорослішало з ночі 30 листопада 2013 року, коли бійці “беркуту” жорстоко побили і серйозно травмували студентів на Майдані Незалежності в Києві, – проте, що очікувано, ще знаходиться в стані масового посттравмату. Я би навіть взяла на себе сміливість стверджувати, що ми усі, як активна частина суспільства, якраз знаходимося в самому центрі травматичного пережиття. При чому, це стосується і Воїнів на фронті, і цивільних під постійним тиском та стресом масованих повітряних атак, і навіть тих, хто змушений був залишити територію України і виїхати на чужину. Після пережитого за… скільки уже?..
– Та дев’ятий рік уже…
– Ну от, дев’ять років. Як цікаво… Дев’ять – це серйозно.
… після цих довгих років, або ж навіть для тих, хто отямився під обстрілами 24 лютого 22-го, – усе українське свідоме суспільство дуже-дуже травмоване саме втратами. Щоденними і уже дуже близькими втратами. Ми виснажені чеканнями і розставаннями, тривалими паузами, коли немає ніяких вісточок і коли щастям є навіть звичайний “+” в переписці, чи просто суха фраза про те, що “не можу говорити, передзвоню”…
Тому про втрати сьогодні ще не будемо.
– Перемога – неможлива без боротьби. А будь-яка боротьба передбачає жертви і втрати.
– 100%.
Тому візьмемо іншу грань цієї теми, не торкаючись болючих точок. Обережу і вас, і себе від пережиття емоцій, які сьогодні зачіпають кожну українську родина, нехай Господь Наш Всемилостивий подарує Щастя і Тепло зустрічі усім, хто з мудрістю і Вірою чекає своїх Воїнів.
… Ми зупинимося на моменті стосунків…
– О, Боже… та які можуть бути стосунки в телефоні?..
– Такі, як секс по телефону!)))
– Хто про що, а лисий про гребінь!))))
– Все?..можна уже завершувати?.. чи все ж спробуємо?..
– Та, давай, це ж справді цікаво… Цікавіше, ніж оця дурня в новинах… слухати уже несила…
– Якщо лаконічно, то все, що відбувається, – це навіть до кращого)
– Та я й не сумнівався!.. Це тільки ти так вмієш!))
– :)))
– Аргументую.
Будь-які стосунки – це також робота і боротьба подекуди)…
Про стосунки і “погоду” в групах скільки говорено?.. То от, тепер про стресостійкість відносин і перевірку їхньої справжності відстанню, тривалим періодом часу, мовчанкою і вбивчим холодом розриву емоційного зв’язку. Стосунки на відстані – це фізичне, візуальне, тактильне і емоційне голодування.
– Оце точно. Зі стосунками в нас голодуха повна…
– Такого роду “голодуху” переживе навіть не кожна 9 пара. Позаяк, стосунки на відстані – це екзамен на наявність глибинного духовного зв’язку, справжньої Любові, яка від таких стресів і перевірок стає лише сильнішою і багатограннішою. Любові, як Абсолюту, якому до снаги витримати любі переживання, будь-які стреси, злами і струси, щоб стати Вічною. І саме наявність духовного зв’язку між розлученими війною і її наслідками є тою тендітною, проте незгораємою складовою, завдяки якій стосунки проходять УСІ вищезазначені випробування. Або не проходять. І так буває. І є.
Скажу ще одну “крамольну”, як вважало би більшість вашого цивільного оточення, – річ: усі розставання та паузи у відносинах – зрештою, до кращого. І від наших “хочу!”, “боюся”, “набридло чекати!”, чи, як більшість на сьогодні уже транслює: “ненавиджу!”, – сенсу ж ніякогісінького.
Бо є один Закон. Який такий старий і вічний, як цей Вимір.
Все, що є нашим, – залишається з нами. Все, що є насправді (завжди) чужим, – піде з плином того, що тут називають часом.
І тепер найцікавіше.
При зустрічі після довгих розлук кожен з нас буде мати можливість відчути… як же він змінився. Як же ми всі змінилися!..
Позаяк, зміни в період таких глибинних, екзистенційних випробувань є замовлені (так, всі зміни є замовлені нами!) і неуникні. І, якщо змінювалися ми, а ми змінювалися так, що один лише Господь і наші Побратими знають як же ми змінилися навіть з доленосного 24 лютого, – то ми уже не зможемо повернутися до себе минулих. Як приклад можна навести змію, яка скидає з себе стару шкіру, бо уже обросла абсолютно новою оболонкою, новою сутністю.
Так само і стосунки, які застрягли в минулому, – не оживуть. І повороту до минулого не буде. Як не буде мене минулої, чи кожного з вас, якими ми були 23 лютого 22 року…
І це не означає, що хтось стає поганим, чи гіршим, жорстоким, чи безжалісним, як нам часто закидують, чи не так?)
Це лише означає, що зміни передбачають глибокий духовний, емоційний, інтелектуальний і ментальний ріст. Невпинний ріст. Ми для цього сюди прийшли, щоб пости і змінюватися. Ріст особистості і ріст Душі – це якраз найважливіша наша Місія тут. І якщо подивитися на наші фотки до 24 лютого і на нас теперішніх….
– Ми стали ще більшими красавчиками, скажи?))
– Та відпад просто, які Красавчики:)), слів немає, одні Красавчики навколо, Господи, помилуй.
… Ви ж шарите, про що я?..
Не буде повернення до несправжнього і того, що уже не “грає”. А якщо і буде, то лише для суцільної муки і тренування на міцність нервової системи)) для всіх причетних.
Тому, знаючи нас)), – точно не буде.
І залишиться лише те, що має глибинний сенс і значення, як справжнє. Ні на яку фальш, чи непотріб не захочеться, просто уже не буде сили і бажання витрачати таких цінних – бо оплачених такою дорогою ціною втрат найближчих і жертв власних – часу і ресурсів.
О!.. Це ж так само, як ми зараз, виходячи на задачі, – беремо лише необхідне… Це якраз про те, коли я спостерігаю, як ви за 15 хвилин збираєте все найцінніше, спокійно залишаючи на позиціях купу (нібито) цінних речей для тих, хто прийдуть на ваше місце…
І ви що кажете?
– Беремо тільки те, що …
– Найцінніше…
– Бляхаааа… Це знову про Цінності. Знову ВСЕ про Цінності!..
– Так. Ми усі уже чітко скануємо де і що справжнє, а що – повна фігня… Чи то на фронті з Побратимами, чи то в особистих стосунках. І залишаємося лише зі справжніми, з тими, хто нам найдорожчий, біля кого легко і радісно, з ким можна хоч в Донецьк, хоч на Бору-Бору)). Хто віддано і перевірено СВІЙ, словом…