Сьогодні ми коротко торкнемося термінів “психотравма” і “ПТРС”. А також, оскільки намагаюся завжди відповідати на ваші прохання, про різницю між цими термінами, які насправді є станами. Патологічними.

Оскільки наше середовище уже настільки насичене експертами і Інструкторами, які постійно вчаться і готові брати на себе відповідальність тут і зараз, що, думаю, варто починати з найпростішого.

Ітак, поїхали.

Багато хто звикле називає “психологічною травмою” все, що приніс різного ступеню стрес. Але насправді, варто пірнути в це питання глибше.

Психотравмою вважаємо ситуацію, подію, чи ж досвід, який нас змінив. Кардинально.

І незворотньо.

Маю на увазі потужний життєвий поштовх, який глибинно вплинув на наші: світосприйняття, шкалу цінностей та подарував абсолютно нові переживання.

Так, це може бути дуже болючий, ламаючий і пекельно страшний досвід.

Подарований і замовлений.

Який нас змінив докорінно.

Ось в якому випадку ми можемо говорити про психотравму.

І це виглядає так, коли ми потрапляємо в обставини, звідки неможливі ні опір через попередні досвіди, ні втеча, ні уникнення (чітко спланованої як по нотах) події, в яку нас з розгону вкидають, – і коли наша система самозахисту та миттєвого реагування повністю виходить з ладу.

І так виглядає, що цей досвід таки покликаний нас зламати.

Зламати нас тих – вчорашніх. І далі лише від нас і тих, кого нам посилають, – залежить якими ми будемо завтра.

Звісно, виникає питання, що ж тоді оцей синдром, який, як виявилося, багато кому приписують (безтямно і тупо найчастіше).

Він – ПТРС – приходить Після.

Ще раз.

Уже Після досвіду пережиття травматичної події (МОЖЕ/або ні) сформуватися ПТСР (посттравматичний стресовий розлад).

І от, ПТРС і його наслідки вже не дають нормально жити. Нормально – в сенсі, повноцінно. Взагалі не дають жити.

І це – нормально.

Бо після пережитих Ініціації та зламу Системи Цінностей потрібно починати вчитися. Гребти і вигрібати.

Працювати тим, і з тим, чого неможливо намацати, куди не встромиш катетер, на що не накладеш турнікет, і на що мало хто взагалі реагує, чи звертає пристальну увагу, окрім призначення гідазепаму, чи лірики з габанами.

Далі.

ПТРС виникає не у всіх, хто пережив психологічну травму, або ж виникає не відразу і не так класично.

Позаяк, ми ж не пальцем роблені, дякувати Всевишньому. І наша психіка, як один із найпотужніших механізмів регулювання і найзагадковіша для доказової медицини система регуляції, – намагається і вирулюює інколи, аби справитися з пережити досвідом та його наслідками. З духовним рівнем ще веселіше, але про цей рівень не тут, і не зараз.

І іноді – як найчастіше буває – наша пам’ять просто витісняє, або закриває найжахливіші спогади. Або ж нам може здаватися, що ми геть і зовсім забули найцікавіші моменти тієї події.

І ще кілька моментів, які варто знати:

Найчастіші симптоми ПТРС:

– гіпертривожність, нездатність розслабитися;

– уникання ситуацій і обставин, які можуть нагадувати про травматичну подію;

– уникання спілкування – будь-якого;

– порушення сну, постійне повернення думками, або ж замість сну в жахіття спогадів про ту подію/події;

– порушення уваги, почуття страху, сорому, знецінення власної особистості, власних досягнень, втрата концентрації з подальшими депресією і апатією;

– суїцидальні настрої, обдумування і планування власного самогубства;

– почуття безнадійності, надмірна дратівливість, втрата реальності.

– спогади викликають настільки сильні емоції, що ми можемо почуватися так, ніби знову опиняємося в тій – давно/недавно минулій, проте дуже яскравій в спогадах – ситуації.