Оршанська Битва, яка відбулася 8 вересня 1514 року, має таке ж історичне значення, як битва на Синіх Водах трохи більше, як сто років перед тим – у кінці вересня 1362, про що ще поговоримо, сподіваюся…

Оршанська битва (Оршська) забезпечила майже 40-річний період миру на східному фронті, що знаменував собою значний культурний розквіт на українських землях.

У 1512 році вєлікій князь московії васілій 3-ій без оголошення війни (це у них скрєпа така – лізти без оголошення і казати “настамнєт”) розпочинає чергову, вже 4 військову кампанію проти Великого князівства Литовського, Руського та Жямайтійського, що об’єднує в собі власне Литву, Жямайтію (західні литовські землі), Білорусь, Полісся та Поділля, частину центрально-українських земель та Смоленщину.

… І постало 15-тисячне військо українців, литовців, поляків і білорусів під командуванням Великого князя України і гетьмана українського – Костянтина Івановича Острозького.

Не обійшлося, до речі, і без переправ через річку (Хароне, вітання), лише тоді були не надувні човни, а наплавні мости на дубових діжках – дуже цікаві конструкції, так виглядає, куди там натівським стандартам))

І була битва на землі і у воді така, що небо здригнулося, а преісподня відчинилася…

І розбили воїни князя і полководця Острозького моzzковитів під Оршею, а це нині – територія Білорусі, що теж має значення – 80-тисячне військо московитів під командуванням Івана Челядніна.

Про битву цю є запис у Ватикані, написаний рукою тодішнього посла Святого Престолу у Вільнюсі: “а найсвітліший князь Костянтин може бути названий найкращим воєначальником нашого часу, він 33 рази ставав переможцем на полі битви… в бою він не поступається хоробрістю Ромулу”.

Втрати лаптів сягали лише убитими тридцяти тисяч вояків, а Челяднін, восьмеро воєвод, 37 значних бояр та півтори тисячі дворян потрапили у полон. Після цієї битви москва балалайок сповзла на сотні років на свої болота і ще довго вила там, на одній струні повісившись.

Вила до жовтня 1618, коли Світлої Пам’яті батько наш і Гетьман славетний Петро Сагайдачний – Святий УПЦ – підпалив Москву від серпухова до калузького повіту.

Про це було уже і тут також, і ще буде за якийсь місяць), як будемо в Бога варті.