“Найважнішим скріпленням для царських (військових) сил є козаки. Козаки з України.

Московити схиляють їх на свій бік щорічними подарунками і щосили стараються втримати їх вірність найщедрішими обіцянками і постійними улещуваннями, щоби вони (козаки) не задумували перейти до поляків, чи до шведів… бо разом зі своїм переходом козацтво забере з собою цілий нерв московського війська. І нарід цей (Козаки) – сильний є і перевищує моzzковитів і військовим умінням і хоробрістю своєю вражаючою.

… Серед моzzкалів завжди і скрізь можна знайти фальшивих свідків, бо до тої міри виморалізовані в них поняття нормальні і людські, що штука обманювати рахується майже ознакою високого розуму. До того вони схиляють і козаків, які до такого зовсім не надаються і карають своїх за таке жорстоко і такими карами, що бояться їх (козаків) навіть високі чини моzzковські.

А у всіх жовнірів і їхніх вищих чинів моzzковії є у звичці жорстоко і зовсім самовільно, без поваги до осіб або обставин, бити затриманих пястуком, рушницею і палицями і, запхавши їх у найгірший кут, всякими способами катувати безбожно і нелюдсько.

Особливо поводяться вони так з багатими, чи а чи заможними, котрим без встиду заявляють, що кінця їх биття не буде раніш, ніж ті виплатять певну суму грошей… І б’ють кожного, чи йде він під багнетами добровільно, чи насильно.

Військо і нарід моzzковський все виконує не через свідомість, а лише зі страху перед царськими карами. А кар тих у землях і болотах моzzковських без міри.

Почуття гідності в них відсутнє, скільки їх тому не учи, вони неосвічені, мають вялий і тупий розум, скільки би не пхали на себе пихи, словесних вихвалянь. В проханні до царя москвини підписуються зменшеними іменами, наприклад, замість Яків — Якушка, конче додаючи при цьому слова, як то “холоп” і “подлъйшій и презръннъйшій раб”.

(Й. Ґ. Корб “Diarium itineris in – Moscoviairi Perillustris”, Vatican, 1700 p.)