Якщо питати навколишніх що ж таке доброта, можна почути і про дружність, і про ніжність, і про співчуття та щедрість. І майже ніхто не згадує в цьому контексті рівень інтелекту…

Ба більше, багато хто схильний помилково вважати доброту слабкістю та рисою безхребетних, нездатних протистояти злу та несправедливості…

А це далеко не так.

Добрі люди прекрасно бачать негатив, чітко “розпізнають”, просто вміють, завдяки емпатії, – спокійно маневрувати, обходячи… Добро, як один із найяскравіших маркерів людяності, – не потребує конфліктів чи рукоприкладства для самоствердження… Добро завжди має свою думку “про все це”, проте не поспішає нею ділитися, позаяк надто багато цікавого до вивчення ще є навколо, надто багато потрібно встигнути, тому немає ні стимулу, ні бажання комусь щось доказувати, чи обстоювати і так очевидні речі…

… Крайні цікаві дослідження кoмaнди вчених з Мeдичної шкoли Бocтoнcькoгo унівepcитeту були оприлюднені після роботи з багаторівневими опитуваннями 590 cтудeнтів 4-гo куpcу. У cвoєму дослідженні дослідники-нейробіологи використовували шкaлу емпaтії Джeффepcoнa (JSPE) і peзультaти oб’єктивнoгo cтpуктурованого та клінічного екзaмeну (OSCE).

Не буду тут про всі тонкощі JSPE та OSCE (кому цікаво – Гугл в поміч), але, якщо коротко, то висновки з досліджень дають чимало доказів того, що зв’язок між інтелектом та добротою таки прямий і реальний…

Професор психіатрії та психології Вісконського університету, який приймав участь в цих цікавезних опитуваннях і став експертом досліджень, стверджує: “Доброта – це фундамент для здорового мозку… Оскільки ви постійно думаєте не лише про себе і своїх найближчих… Ви починаєте вчитися замислюватися про долю та історії інших, здається, зовсім чужих людей… Думати про них, як про “своїх”… І ставлячи за мету допомогти навіть одній людині, яка дійсно потребує цього, – ви починаєте ВЧИТИСЯ!.. Так, ви вчитеся, освоюючи нові сфери діяльності, вчитеся вести перемовини, набуваєте знань та навиків для вирішення абсолютно нових для вашого мозку завдань…”

Доброта – це форма інтелекту. А інтeлeкт – це здатність адаптуватися до змін. Звісно, що всі нащадки, навчені попередніми посттоталітарними та постгеноцидними поколіннями, тупо бояться змін. Це закладено в нашій системі регуляторів, як cтpaх пepeд невідомим… Проте це ж не означає, що потрібно залізти “під ліжко” і навідріз відмовлятися “робити цю кляту домашку”… Саме тут і проходить розділ між “дорослим” інтелектом та “незрілим”…

І на останок…

Нас (наших дітей) дуже швидко спіткає конкуренція з ШІ…

І саме в цій “війні інтелектів”, а ця війна, повірте, – буде посерйозніша за нашу сьогоднішню з ординською московією – наявність розвиненого емоційного інтелекту, усвідомленного та унікального Досвіду – суто людського – гратиме найцікавішу “партію”…