Якщо питати навколишніх що ж таке доброта, можна почути і про людяність, і про дружність, і про ніжність, і про співчуття та щедрість. І майже ніхто не згадує в цьому контексті рівень інтелекту…

Ба більше, багато хто схильний помилково вважати доброту слабкістю та рисою безхребетних, нездатних протистояти злу та несправедливості…

А це далеко не так.

Добрі люди прекрасно бачать негатив, чітко “розпізнають”, просто вміють, завдяки емпатії, – спокійно маневрувати, обходячи. Добро, як один із найяскравіших маркерів людяності, – не потребує конфліктів чи рукоприкладства для самоствердження. Добро завжди має свою думку “про все це”, проте не поспішає нею ділитися, позаяк надто багато цікавого до вивчення ще є навколо, надто багато потрібно встигнути, тому немає ні стимулу, ні бажання комусь щось доказувати, чи обстоювати і так очевидні речі.

… Крайні цікаві дослідження кoмaнди вчених з Мeдичної шкoли Бocтoнcькoгo унівepcитeту були оприлюднені після роботи з багаторівневими опитуваннями 590 cтудeнтів 4-гo куpcу. У cвoєму дослідженні дослідники-нейробіологи використовували шкaлу емпaтії Джeффepcoнa (JSPE) і peзультaти oб’єктивнoгo cтpуктурованого та клінічного екзaмeну (OSCE).

Не буду тут про всі тонкощі JSPE та OSCE (кому цікаво – Гугл в поміч), але, якщо коротко, то висновки з досліджень дають чимало доказів того, що зв’язок між інтелектом та добротою таки прямий і реальний.

Професор психіатрії та психології Вісконського університету, який приймав участь в цих цікавезних опитуваннях і став експертом досліджень, стверджує: “Доброта – це фундамент для здорового мозку. Оскільки ви постійно думаєте не лише про себе і своїх найближчих. Ви починаєте вчитися замислюватися про долю та історії інших, здається, зовсім чужих людей. Думати про них, як про “своїх”. І, ставлячи за мету допомогти навіть одній людині, яка дійсно потребує цього, – ви починаєте ВЧИТИСЯ!.. Так, ви вчитеся, освоюючи нові сфери діяльності, вчитеся вести перемовини, набуваєте знань та навиків для вирішення абсолютно нових для вашого мозку завдань…”

Доброта – це форма інтелекту. А інтeлeкт – це здатність адаптуватися до змін. Звісно, що всі нащадки, навчені попередніми посттоталітарними та постгеноцидними поколіннями, тупо бояться змін. Це закладено в нашій системі регуляторів, як cтpaх пepeд невідомим. А ще панічно бояться проявляти свої справжні почуття, боячись стати через це вразливими. Проте це ж не означає, що потрібно залізти “під ліжко” і навідріз відмовлятися “робити цю кляту домашку”, чи натягти на себе “панцир” і втратити своє – Богом подароване – справжнє Щастя…

Саме тут і проходить розділ між “дорослим” інтелектом та “незрілим, підлітковим”…

І на останок…

Поки в Україні триває війна, наші співвітчизники за кордоном дуже швидко стикнуться (-лися) з жорсткою конкуренцією в бездушному світі “західних цінностей” (читай повної їх відсутності в тому сенсі, який ми з часів Революції Гідності обстоюємо і в повному сенсі цього слова гинемо). А ще попереду маячить конкуренція зі ШІ і “розпрекрасними” наслідками карантинних “навчань” в часі всесвітньої пандемії…

І саме в цих “війнах інтелектів”, а все лише починається і буде в подальшому. І буде не на виживання, а на те, хто кого, – наявність розвиненого емоційного інтелекту, усвідомленого та унікального Досвіду – суто людського, з присутніми яскраво вираженими рисами людяності, – гратиме найцікавішу “партію”.