fbpx

Про П'ятницю, 13

У п’ятницю, 13 жовтня 1307 року за наказом короля Франції Філіпа IV Красивого були заарештовані лицарі Ордену тамплієрів (орден Храму).
За однією із версій, яка, утім, на думку істориків є лише красивою містичною легендою, від цієї події пішов забобон про нещасливий день “п`ятницю, 13”.
Тамплієрів було звинувачено у єресі, поклонінню дияволу, сексуальних збоченнях і канібалізмі. Що цікаво – звинувачення йшло не від Церкви – папа Климент V спочатку захищав лицарів. Звинувачення вигадали у таємній канцелярії короля. І лише під тиском Філіпа папа зрадив тамплієрів і оголосив про їх переслідування.
Причина знищення могутнього ордену стара, мов світ. Королю були потрібні гроші. Філіп був бездарним правителем, який увігнав державу у страшну економічну і фінансову кризу, тож намагаючись укріпити свою особисту владу він вирішив трохи “поправити справи” за рахунок багатств ордену Храму. А вони були величезні, більші за статки самого короля.
“Віднімати і ділити” Філіпу було не вперше. За кілька років до цього він зробив подібний трюк із Церквою, оголосивши, що “у ці важкі часи священики мають матеріально допомагати державі” і заборонивши вивозити з Франції церковний податок – “десятину”, яку за законом мав виплачувати папі. А коли той справедливо “возбухнув” – ув`язнив його у Авіньоні.
Цікаво, що тієї ночі, коли у Франції пішли арешти тамплієрів, їхній флот зник з гавані Ла Рошель. Разом з ним кудись подівся величезний архів ордену і невідома кількість цінностей. Тисячі лицарів ордену, яких не встигли заарештувати, теж зникли. А потім почалася містика, яка дала поживу уяві багатьох письменників, драматургів та кінорежисерів.
Французький хроніст Годфруа Паризький свідчить, що коли 18 березня 1314 року після тривалих катувань Великого магістра ордену Жака де Моле и командора Нормандії Годфруа де Шарне живцем спалювали на Комишовому острові Сени, Великий Магістр прокляв короля та папу.
“Не мине й року, як я призову вас на суд Божий! Проклинаю вас! Прокляття на ваш рід до тринадцятого коліна!” – кричав він.
Папа Климент V поплатився за те, що піддався волі короля й помер в муках від запалення кишок через 32 дні після страти Великого магістра Храму. Король теж почав страждати на напади дивної хвороби, йому кілька разів відбирало мову. Нарешті під час чергового нападу він впав з коня і через два тижні, 29 листопада 1314 року врізав дуба.
Нащадки його правили недовго і бездарно. 1328 році останній з них – Карл IV Красивий помер, не залишивши спадкоємців. Трон перейшов до молодших гілок Капетингів – спочатку Валуа, а потім Бурбонів. Останній з них, який мав право на французький престол, – Людовик XVI помер на гільйотині 21 січня 1793 року як «громадянин Луї Капет».
До речі, усі причетні до розгрому Ордену теж помирали швидко і дивно. Хто від ножа під ребра у підворітті, хто на шибениці, хто від хвороб.
До чого ця уся загадкова історія, яка досі дає теми для численних фільмів і книг про “скарби тамплієрів”?
Це я до того, що іноді “відібрати і поділити” буває дуже поганою ідеєю.
 
P/S
“Народ, який не знає, або забув минуле, отримає життя без майбутнього” (Платон)