– Ок, про ЄС і чи дійсно потрібно нам туди.

Відразу зазначу, що думка – моя і суб’єктивна без прив’язки до тієї Інституції, якій маю честь і велику відповідальність служити…

 

Отже, чи потрібно нам зараз – підкреслюю – саме в цей історичний для нашої Держави момент, – прагнути отримати кандидатство, чи ще якесь членство, яке наблизить нас до об’єднаної європейської родини.

Так, потрібно.

Чому, по пунктах:

1. Це, насамперед, – є прагненням більшої частини народу України, який таким чином висловлює/виборює і зараз в т.ч. свій цивілізаційний вибір, який звучить так:

ГЕТЬ ВІД МОСКВИ!

2. Ми – велика європейська країна, яка 1000 попередніх років протистоїть угро-фінській – татаро-монгольській орді, як крайній Східний форт-пост. Європейський форт-пост. Ми, як частина європейського континенту, як найбільший географічний центр Європи, як одна із найбагатших в повному сенсі країн євразійського континенту, – виборювали свої права на існування і, навіть програючи, – щоразу поставали з попелу.

А це щось та й означає.

Нас плюндрували і випалювали, знищували вщент і хоронили, зраджували і завойовували частково, чи цілком, нас розмінювали, розчленовували, депортували, морили голодом, продавали, оромінювали радіацією, а ми піднімали повстання, збирали армію і щоразу йшли супроти загарбників та агресора, проголошуючи Славу Богу і Славу Україні.

Продовжуємо ми це робити й сьогодні з єдиною метою, окрім, як вижити фізично, – отримати незалежність, суб’єктність, свободу власного вибору та визнання (самих себе, насамперед), як великої європейської держави з величною історією, потужною національною свідомістю, унікальним етносом, який уже сформував народ і перероджується горнилом страшної жорстокої війни, – в потужну націю дорослих, відповідальних, надзвичайно люблячих, щедрих, свідомих і неймовірно світлих людей-Воїнів.

3. І ще одне, на сьогодні – найважливіше, як на мене.

Отримавши дозвіл на кандидатство, ми отримаємо кілька десятків пунктів дороговказу. І це буде дороговказ не для нас – не для народу України, не для ЗСУ. Це буде методичка і чіткі вказівки для нашої теперішньої політичної верхівки. Саме це якраз нам потрібно найбільше. Потрібно нам, як Армії, яка воює, втрачаючи щодня бойовий потенціал в безпрецедентних цифрах. Нам, як активній частині суспільства, яка уже не просто дала запит на кардинальні зміни, а сама змінилася до невпізнання. І зміни ці повинні трансформуватися високим рівнем ККД самої української влади, яка раптом стає владою переможців без відповідних для Перемоги сенсів та стратегії майбутнього саме України.

Ще раз підкреслю, що потреба зближення з ЄС є сьогоднішньою задачею і зумовлена нашими сучасними реаліями.

 

А тепер ще пару речень про саму Європу, яка сама по собі не зовсім розуміє що ж відбувається і що уже незворотнє апріорі.

Європа минулого десятиліття, куди прямо з розгону прагнули заскочити країни колишнього Варшавського договору та країни, які і європейськими іноді складно назвати (Угорщина, Болгарія, Албанія, Румунія, Сербія, як кандидатка), – була Європою цінностей і моралі. Європою просвітництва та шедеврів науки, мистецтва та інновацій.

Сьогоднішня Європа геть інша.

Європа бездуховна, продажна та наскрізь корумпована московськими емісарами, яка не вірить ні у що, окрім економічного розрахунку. Європа чорна, кольорова, загублена, розгублена, а подекуди і квола саме своїми потрійними стандартами та прагненням домовлятися із вбивцями та ґвалтівниками – стає уже неіснуючим, насправді, минулим, яке кануло в лету назавжди 24.02.2022.

І найбільшою нашою проблемою, яка має стати найбільшим нашим козирем, – є творення сенсу існування майбутньої Європейської співдружності. Саме цей сенс ми, як Держава Україна, яка сьогодні стікає кров’ю саме за європейські одвічні цінності, – маємо сформувати, озвучити і задекларувати. Не факт, що ці цінності стануть майбутнім сенсом існування сьогоднішньої європейської унії. Адже лідери найбагатших країн Європи, як то: Німеччина, Франція та Італія, – не готові, не знають як, не бачать себе завтра в світі, де Україна уже перемогла Росію.

Але сенс, як цінності, як майбутнє світу, де Добро перемагає Zло, за який ми сотнями в день вмираємо і страждаємо від болю втрат, – уже має ретранслювати наше вище політичне керівництво, яке, перепрошую, язик не повертається назвати українською елітою.

І якщо сьогоднішня влада так і не спроможна буде радикально і якнайшвидше змінити себе задля майбутнього нашої держави, – вона – наша сьогоднішня влада – просто стане минулим. І це ні добре, ні зле. Це – закономірність.