Спробую це озвучити. Те, про що ми уже між собою обговорюємо, але неголосно, вважаючи це темою “не на часі”, або темою “яка роз’єднує”. Про літаки, які стільки шуму наробили, що аж міністр просить більше не розганяти передчасно. А ще – про перемовини. Про літаки і так ясно. Або нижче ще згадаємо, а от про перемовини … 

Давайте будемо відвертими. Не буде ніяких перемовин, якщо ми не будемо переможцями. Все інше, якщо не на наших умовах, а це – відмова від НАТО, зупинка війни (це як ?.. ви уявляєте когось, хто посміє дати нашим усім наказ: – Стоп, не воюємо!.), чи подібні “консенсуси” – це капітуляція. Чи може президент Зеленський дозволити собі капітуляцію?.. Може. Та звісно, може. Він також залежить від класичного – “свита грає короля”. А хто свита – знаємо і розуміємо. Також знаємо ситуацію в тих містах і населених пунктах, де орки тимчасово – ТИМЧАСОВО – контролюють поточну ситуацію. Тому так, президент має надскладні задачі і потребує чути голос українців зараз більше, ніж будь коли. То от, президент України може про це думати. Але не може цього зробити. Армія – наші грізні славні і уже визнані цілим світом ЗСУ – і вся згуртована і гартована жорстокою війною українська нація не прийме і не підкориться ніяким наказам, чи розпорядженням, які не ведуть до Перемоги. Більше того, впевнена – парламентарі також підуть в контру проти такого рішення. Про наслідки навіть не хочу думати, не те що проговорювати. Переконана, що президент Зеленський добре усвідомлює, що не він уже вирішує і рулить. Він лише артикулює і висловлює бажання та надзвичайно високе прагнення мільйонів українців, яке можна оголосити одним словом – ПЕРЕМОГА України. Абсолютна і остаточна. До повного розвалу Московії. З усім вище згаданим – процесами, трибуналами, контрибуціями і Планом Маршала. І президент Зеленський дуже чітко усвідомлює, що в нього один шлях, як НАШОГО президента. Президента воюючої, стікаючої кров’ю, бомбардованої, але незламної України. Шлях президента України сьогодні – це вести народ і Військо Шляхом затяжної, важкої і болючої, зі щоденними втратами ворога на всіх фронтах нашої війни за Незалежність. Вести Шляхом війни але до Повної перемоги. Нашої Війни. Не НАТО. Не світу. Ми свою країну виборюємо. Нашу Неньку Січ. Нам тут жити, любити і виховувати дітей. І ми воюємо за Україну. На за НАТО, не за ЄС і не за світ. Ми за себе і за своїх воюємо. І за свій Дім. 

І ще. Є в мене чуйка, що, можливо, і не затяжною буде ця війна. Щось дуже вже вони гнилі. Бридкі і гнилі, як справжні орки в Толкієна. Хоч, як і в Толкієна, їх багато, цих орків. І ще, по ходу, потрібно думати, що нам з усім цим ордівським стадом робити. Їх зараз відловлювати – потрібно он скільки часу і ресурсу. А як їхня вся ця гниль трісне і вони почнуть полчищами валити хто куди?.. а куди – це ж тисячі кілометрів нашого спільного з ними кордону. 

А, про літаки. Щоб було закритим небо – потрібно збивати всі їхні літаки і ракети. А для цього мають бути ті, хто збивають і те, на чому збивати. Думаю, що це якраз наші партнери можуть і мають бажання нам забезпечити. І для вирішення цього питання потрібно кілька днів.