… Ставлення до себе, розуміння і уявлення про себе, як про окрему особистість та здатність цієї особистості реалізовувати свої життєві та духовні задуми як в сім’ї, так і в професійному плані, виховання себе і своїх нащадків за своїми власними уявленнями про світ і його цінності – все це для нас пов’язане зі Знаннями…

Знаннями власної та світової історії, культури, з глибиною духовності та віри, з вихованням поколінь, а ще – з травмами: особистими, родинними, з національними, історичними…

І все це чітко пов’язане з причинно-наслідковими зв’язками – не залежно від того, знаємо ми про це, чи вперто відмовляємося знати та вивчати…

… І ніби, не так аж конче знати всі деталі операції совєцького режиму, який організував та здійснив ці нелюдські злочини – Голодомор українців… І, можливо, не для всіх наших громадян є обов’язковим згадувати Молитвою вбитих голодом 25% з 81 мільйонів українців і те, що основними жертвами штучно спланованого вбивства голодом були українські діти. У 32-33 роках 80% українських дітей віком до 12 років було просто знищено голодом.

Позаяк, навіть, якщо не хотіти знати про Голодомор, то всі три Голодомори українців минулого сторіччя точно знають про нас. І ці Досвіди смерті від голоду ЖИВУТЬ у кожному з нас. Вони посіли своє місце в генетичному коді української нації, в нашої свідомості, в нашій ідентичності і у сприйнятті себе нащадками, продовженням тої України. Живуть в нас і тоді, коли ми сім’ями влаштовуємо незбагненні для пересічного європейця систематичні застілля, і тоді, як ми просто йдемо до супермаркету на закупи.

А ще Голодомор дуже добре знає про нас, коли ми не можемо повірити іншій людині, яка щиро говорить нам в очі, що ніколи не зрадить. Бо в нас на підсвідомості є оцей страшний досвід зрадженого, переламаного голодом і найжахливішими стражданнями покоління наших бабусь та дідусів…

… І цей досвід іноді проявляє себе відчуттям сильнішим за Віру, за Любов і за наше усвідомлення себе людьми вільними, істотами духовними. Відчуттям СТРАХУ.

І, як показують крайні – постійно повторювані – доленосні події в Україні, наслідки яких нам ще належить розгрібати, цей досвід нами й далі управляє. Досвід, як тотальний страх, тотальна недовіра усіх до всіх, досвід невміння приймати іншу думку та іншу позицію ближніх з наступним тавруванням та гоніннями тих, які посміли не йти з усіма під загальними “для загального блага” гаслами.

Хоча ми вже і працюємо над собою, вчимося, але не так просто перемогти оце страшне невидиме, але чітко присутнє в свідомості українців бажання втекти від реальності, впасти перед телеком з тазіком їжі і, насолоджуючись обміном зубоскальством та мемчиками з приводу крайніх подій, чи без приводу – забутися… Забути СЕБЕ…

ЗАБУТИ ХТО МИ насправді і чиї ми нащадки. Яка в нас історія та обов’язки.

І це зовсім не про патріотизм.

Це про національну пам’ять, про усвідомлення себе нацією – єдиним народом з унікальними мовою, історією, талантами та спадкоємництвом.

І це уже – про нашу безпеку. Безпеку особисту, безпеку наших сімей, народу України і про безпеку нашої держави…

Сьогодні саме безпека, як можливість вижити, втримати державу та зберегти нас усіх з нашими майбутніми поколіннями тримається мужніми руками та відданими душами Захисників України на усіх рівнях. Але особливо – на фронті. На фронті видимому і на фронтах невидимого протистояння екзистенційному ворогові.

Потрібно знати і вивчати історію Голодомору. Штучного виморення наших людей загарбником, агресором – тим самим, нащадки якого зараз говорять нам облудні слова і одночасно стягують зброю та тисячі чужинських мігрантів під нашими кордонами уже з ДВОХ СТОРІН нашої країни…

І потрібно вчитися самим, і вчити наших дітей, і наступні покоління також крок за кроком розпізнавати найменші – самі перші – ознаки загрози того, чого не розпізнали наші пращури дев’ять десятиліть тому…

Ми маємо дуже детально і ретельно вивчити історію з розумінням справжніх цінностей і справжніх загроз, а також різницю між першими і другими…

І тоді і військова доктрина, і програма безпеки – усіх її рівнів – в нашій державі і серед нас усіх постане Питанням √1.

І тільки після цього можна говорити про такий цікавий для нас усіх алгоритм Великої Перемоги…

Перемоги, після якої і буде довгоочікуваний і впевнений мир в Україні…

 

Вічна Пам’ять та Милосердя Господнє на Душі усіх українців заморених голодом радянського окупаційного режиму.

Злочини проти людяності терміну давності не мають.