Черговому Дню усіх ССО присвячується.

… А почалося все з потужного скандалу з нагоди обрання командувача Сил Спеціальних Операцій ЗСУ… Скандалу небезпідставного і, як завжди у нас, з передісторією зі спекотного літа війни 2014, до слова…

І все би нічого, якби на момент літа 2016 року в цій справі не фігурувало прізвище найвищого тодішнього очільника найважливішого в Армії України Штабу… І заруба йшла за те, аби командиром крутих ССО ЗСУ України призначити тільки лояльного до колишнього начальника оцього самого найголовнішого Штабу України, офіцера… А не бойового відданого Справі командира, який дійсно багато років живе українським спецназом і є фактично Хресним Батьком реформування КССО…

Коли трусити почало і партнерів НАТО в США, мусів втрутитися уже колишній наш президент Порошенко, який, звісно, дав добро своєму очільнику ГШ…

І скандал мав би втихнути, але ця історія тоді була б не про нас…

Зашуміли тоді уже всі: від рядових бойових спеців до командирів спецпідрозділів та, звісно!.. “авторитетів громадської думки” і зашуміли, так, загрозливо і багатослівно…

Відчуваючи таке грізне незадоволення зі сторони, яка не має бути незадоволеною, апріорі, наш президент, як і годиться мудрому далекоглядному очільнику круто воюючої держави, щоб поставити крапку в дуже непростій історії, яку ще колись тут буде розказано, сподіваюся, в діалогах, готувався підписувати “Закон про створення ССО ЗСУ”.

… І була зустріч з командирами спецназу і та зустріч проходила в дуже теплій та щирій атмосфері, що не могли не відмітити усі там присутні. Президент нефальшиво радів і з неприхованою гордістю відзначав, що “всі наші партнери НАТО в неприхованому шоці від результатів, які показали українські спецпризначенці в часі проходження Першого Відбору на “Q-курс” задля становлення уже наших славетних Сил Спеціальних Операцій”…

І після багатозначної паузи президент Порошенко урочисто виголосив:

– Мною було прийняте рішення встановити в Україні День Сил Спеціальних Операцій, який тепер щороку буде відзначатися 29 липня.

І радісно всміхнувшись, додав:

– Український спецназ тепер має не лише свій Закон, але і свій День…

І все було б так чудесно, якби не одне “але”…

Таке історичне, знакове і болюче для нашої спецури “але”…

Про це “але” не згадав там і тоді ніхто з присутніх…

Та це і нормально… Зустріч була занадто важливою та офіційною, щоб перебивати першу особу держави, чи намагатися вставляти своє “дозвольте зауважити”…

Та і як можна щось зауважувати президенту, коли він уже ось – з “вісконті” у руці і щирою радісною усмішкою на лиці – береться підписувати президентський “Указ про встановлення в Україні Дня Сил Спеціальних Операцій ЗСУ”…

… То потім поодинокі “авторитетні блогери” знову почнуть в фб вити про “зраду” на всіх фальцетах…

… А зараз президент Порошенко спокійно поставив свій підпис у дійсно вирішальному державному документі з датою 29 липня – як Дня ССО України, – навіть близько не уявляючи як круто і знаково міняє долю всього українського спецназу… 

Позаяк, не буває Випадковостей…

… 29 липня з історичного уже для нас 2014-го вся еліта спецпризначенців вважала (є) “чорним днем спецназу”…

В цей день 7 років тому через ряд невипадкових збігів і безвідповідальних команд вищого керівництва ГШ зведена група 3 полку спецназу, що мала завданням врятувати пілота зі збитого 23 липня (2014) Су-25, потрапила в фатальну засідку…

І з 19 бійців, кожен з яких уже тоді уособлював, без перебільшення, еліту нашого війська, 10 Воїнів загинуло, 5 потрапили в страшний полон орків… Четверо вцілілих зуміли вийти з ворожого оточення і за дві доби по тому добратися до своїх…

… Історія зведеної групи “трійки” настільки трагічна, наскільки показова та знакова вся історія нашої війни з мордором 2014-15рр… 

І в продовження Історії про призначення  президентом Порошенком саме 29 липня 

Днем ССО України знову проявляється чітка присутність Провидіння.

Цей Світ ніколи не мислить правилами і законами, а лише Знаками, Символами та традиціями.

А день 29 липня є днем народження митрополита та Святого УГКЦ, Праведника світу та духовного авторитету нашого народу – Андрея Шептицького… 

Того самого Митрополита Андрея, який і граф, і Українець, і предстоятель УГКЦ, і мільйонер, і автор гасел “Свій до свого по своє” та “Бідність – це неорганізованість”, а ще – один із Батьків-Засновників ПЛАСТу та великий меценат-благодійник… 

А головне – справжній духовний лідер та авторитет на усі покоління українців. Крутішого авторитета годі й шукати…

… Зовсім невідомою сторінкою життя митрополита Андрея є його дипломатична та політична діяльність в якості депутата Австрійського парламенту… І при детальному вивченні цієї вельми цікавої сторінки життя Андрея Шептицького, можна з подивом розпізнати холоднокровного Воїна зовнішньої розвідки, серйозного гравця в геополітиці тодішнього світу та, якщо сучасною мовою, – віртуозного Воїна ІПСО… Це якраз саме той випадок, коли Один у Полі Воїн…

На зламі страшних лихоліть та воєн, коли Україна була частиною чужих імперій, відкрита боротьба українського Митрополита Андрея з Третім Рейхом, таємні перемовини та співпраця зі службою безпеки Ватикану, дипломатична робота з хорватським та бельгійським архієпископатами, вражаюче листування з главою НКВД Лаврентієм Берією, а ще безкомпромісна позиція в питанні геноциду євреїв фашистами в Україні, взагалі, заслуговують на детальне вивчення з подальшою екранізацією, яка дасть фору всім голівудським “бондіанам”…

Отак, з Волі Провидіння та невипадкового підпису в державному документі ви, мої найкращі, отримали найкрутішого Патрона та Покровителя саме через гербову печатку та найвагоміший підпис першої особи нашої Неньки.

…Бо іноді Господь робить Великі Речі навіть руками тих, хто є в Нього під рукою…

Тож сьогодні, в День ССО України згадаймо в молитві світлі Душі наших відданих Воїнів -Побратимів – 3 полк ССО України:

Сергій Лисенко, “Сотий”, підполковник 

(10.09.1977 – 29.07.2014)

Андрій Шершень, “Кадет”, старшина

(22.08.1981 – 29.07.2014)

Тарас Карпа, “Пегас”, капітан

(17.02.1989 – 29.07.2014)

Кирило Андрієнко, “Дніпро”, капітан

(06.05.1988 – 29.07.2014)

Олексій Глобенко, “Глобус”, старшина

(09.05.1988 – 29.07.2014)

Анатолій Бузуляк, “Географ”, сержант

(29.11.1986 – 29.07.2014)

Роман Рикалов, “Корса”, ст.солдат

(24.03.1992 – 29.07.2014)

Сергій Грішин, “Тихий”, ст.солдат

(27.12.1984 – 27.09.2014)

Лев Панков, “Льова”, ст.солдат

(28.05.1991 – 27.09.2014)

Ярослав Шимчик, “Шима, ст.солдат

(07.06.1992 – 29.07.2014)

Честь, Шана і Вічна пам’ять на всі покоління українців вам, мої справжні…

Дякую…