fbpx

Про Пророцтво Сірка

310 років тому, після історично знакової для України Батуринської Різні, у 1709 році саме в день Різдва Миколи Дивотворця за наказом московського царя петра1 ординські солдати та найманці розорили і піддали немислимій нарузі велике військове кладовище, що територіально належало Запорізькій Січі.
І наказано було “іменєм царя-батюшкі” розвалити всі могили, забрати наявні військові відзнаки, всю зброю та церемоніальний реманент… А ще – найважливіше – відрубати голови всім вцілілим ще останкам…
… Нелюдські звірства коїли орки московського царя в сакральному місці останнього спочинку праху великих українських Воїнів-Захисників…
Є писемна згадка і про те, що в тому часі загін козаків пробував відбивати якусь вцілілу частину могил, але сили одного загону легкої кінноти (до 20 козаків) супроти московської орди були нерівні…
Постає мимоволі запитання: чому московський петрушка-цар, уже і так, знищивши гетьманську столицю ненависного йому Мазепи, – Батурин, та вогнем і мечем розоривши обезголовлену та виснажену війнами українську Січ, – віддав такий безумовно неадекватний наказ?.. та ще й в часі великого православного свята?.. Перед тим же, у травні 1709 року Запоріжська Січ вже й так була знищена, а тисячі козацьких голів та розтерзаних тіл були покладені в могили московською ордою…
Не буває ВИПАДКОВОСТЕЙ…
І навіть хворий на цілу голову та підлий малодухістю московський цар теж не просто так звелів рубати голови уже і так загиблим в чисельних боях за Незалежність України останкам козацтва…
А справа була ось у чім…
Під час нищення Січі нібито весь архів війська Запорозького було перевезено до московського (в росію московія перейменується в 1721році) петербургу… І, знову ж таки, за наказом шизофреника-царя (висновок його лікуючого німця-лікаря), засіли той архів перечитувати сотні істориків… Що вони там вичитували-вишукували, не усім ясно, але знайшли таки багато цікавого, бо одного липневого ранку передано було цареві сувій з печатками війська Запорозького, який привів і так дуже неспокійного настроями петрушку1 в стан страшного і руйнівного гніву… Напившись вусмерть, трощив ординський цар всіх і вся, хто під його дурну руку втрапить… А наказившись, московський цар впав серед своїх царських покоїв в гарячці…
І на ранок видав наказ про розорення козацьких могил…
Папір же, який спричинив усі вищезгадані наслідки, цар петрушка1 нікому не показував, проте носив за пазухою ще довго…
Достатньо довго, щоб хтось кмітливіший із підступних підданих зумів таки потихеньку уволокти цінний папір, коли “цар-батюшка” вчергове напився, бо тільки так рятувався від задушливого демона страху, який його денно і нощно переслідував…
А сувій з гербовими печатками українських гетьманів був проданий за золоту печатку з рубіном та пляшку самогону одному польському купцю, який відразу ж поїхав з росії до Франції. Відтам купець, який виявляється, був ще й послом, відбув відразу ж до Ватикану, де його приймав особисто Папа Римський Климентій XI… Коли за годину купець-посол вийшов з особистих покоїв Папи Климентія, сувою при ньому уже не було. А Папа наказав записати у “книзі видатків” про 50 солідів (на сьогодні 1 солід = 1200$), які було видано “таємному послу Ватикану в справах безпеки та дотримання миру в Європі”… Ото рівень секретності, прошу вас!.. куди там теперішнім грифам з доступами))
Що ж такого було в тому папері, з яким так носилися в минульщину царі та Папи?..
Папір і досі у Ватикані, до речі… Дякувати Творцеві і всім причетним, бо маємо доказову базу…
А напис на папері українською:
“Останні слова Кошового Війська Запорозького Отамана Івана Сірка
– Боротися із ворогом треба так, щоб ворогам боротися із вами було дуже страшно…
Ніяких угод з ворогом не укладайте. А кордон має бути тільки такий, за яким мертвий ворог.
І угоди з поляками – гівна варті, угоди з москалями – до сраки, угод з турками і татарвою не існує, доки існують турки і татари.
І буде так, що поляки ще колись в люди виб’ються, татари пощезнуть, а москва впаде, захлинувшись власною нечистою кров’ю… Впаде москва, коли постане наша Україна. Україна постане і Мати наша Січ відродиться… І станеться то, коли Ненаситець вознесеться над чистими водами і Україна почує переможний голос Дніпра. А до того часу борітеся!..
Богдана з домовини викинуть, мої кістки, як кості пса, що все життя віддано служив християнському Світу та Україні, – не знатимуть спокою ще три сотні літ по моїм відході, Січ буде розорена московською нечистою силою, а Україна витиме вовчицею. Так буде, але во славу Божу і з надією на Нього за Україну маєте боротися…”
(Записано зо слів козака-характерника Гори, що був при Отамані Кошовому Іванові Сіркові до останнього подиху невідлучно. Потім Гора щез без сліду. І ніхто його більше й не бачив)