Частина Друга: Про землі на заході Херсонщини – ті, що затоплені противником і які мають велику історію.

І ця історія не лише про Прокляття козаків, які вміли не лише проклинати, до слова. Але, як вже проклинали, то знали як це робити, прости Боже Душі пращурів – усіх і де би вони зараз не були.

Опустимо класику античну і середньовічну, а спинимося на унікальній сторінці, яка цікава, і уже є в наших Казках-коміксах.

Козаки звали ці місця “Прогноями”, кримчаки кликали горловим – “ягирлик”. Значення останнього схоже за сенсом: “стертість”, “тріщина на шкірі”.

Хороша назва, що змушує двічі подумати, чи пхатися до дідька на роги, а чи обійти ці місця сотим шляхом, якщо ти – не свій.

Що і вимагалося.

Справді, далебі, там – глухий кут, що веде в нікуди)), а ще – нечаста для чорноземної та плодовитої Неньки, благословенні землі якої вабили, ваблять і будуть завжди (!) вабити ворогів і партнерів, – пустеля.

А тоді на тих землях мали місце і енергії дивовижні, і зовсім невідомі для пересічних людей того часу формування, які пізніше отримали офіційну назву Прогноївська паланка.

Ну, паланка, та й паланка. Ще одна.

А от і ніяка не паланка.

Так написали ті, хто там не був і хто про ту сторону нічогісінько не відає.

Нам пощастило більше. З нашими Казками та Історією.

“Землі ці водночас належать ногаям і козакам, але обидва там – неповні власники, а почесні гості”, – залишає нам довідку класик.

В Ягирлику панувала третя сила, або ті, хто були там за правом того, хто залишав за собою силу права, чи право сили. Сили, яка могла і втримати ці землі, і забезпечити цим володінням беззаперечні права.

І сила ця була настільки невидимою для усіх тодішніх сил, наскільки невідомою насправді для нас сьогодні. Називалася ця сила – чумаки.

ЧУМАКИ.

А знаєте, хто такі – українські чумаки?..

Це – МАМАЇ.

Так, ті самі Охоронці-Хранителі, Воїни землі української, які приходять лише тоді, коли вони потрібні і коли їх закликають в часі найвищої небезпеки.

І вони завжди – як би не називали їх в ті, чи інші часи існування землі Скіфії, Рутенії, Великої Русі, України, а чи України-Русі рятували, рятують народ свій і землю благословенну Богом.

Рятують і Мову, і Молитву.

І дітей рятують також, які – наше майбутнє, дітей, які уже йдуть за нами, аби зайняти наше місце, коли ми підемо далі…

Сенси і політика Мамаїв-Чумаків зводилась до того, що війна війною, а сіль (землі) треба добувати завжди. А поки їдеш по сіль – треба МОЛИТИСЯ.

Їхній вплив можна порівняти із впливом “Бене Гессерит” Світу Дюни, які просіюють людей, відсіюючи людей від тварюк. І, як і школа сестер служіння, чумаки-Мамаї були силою без права голоса, але силою, яка, за потреби, легко ЗМІНЮВАЛА ВСЕ. Легко.

Чумаки облаштували нейтральну зону, де козаки, ногаї, турки, кримчаки та будь-які (не)випадкові гості могли відпочити на будь-який смак, сховатися чи сховати кого потрібно, влаштувати зустрічі на будь-якому рівні, а чи домовитись про все, що цікавить. А, заодно, і дізнатися усі новини і усю необхідну інформацію: хто, де, з ким і коли. А ще – яка вартість тих, чи інших послуг. Послуг тих же чумаків, до речі.

Шаблі, пістолі, ятагани, чи що там ще в кого – усе здавали на входії перед перемовинами на усіх рівнях і усі, хто бажав для себе бути в Грі.

Ні, не в Грі Престолів.

Просто в Грі.

Просто грати Гру, щоб жити. Або жити яскраво і повноцінно.

А для цього мав бути простір, де можна було… все… Де МОЖНА ВСЕ.

Так, і тоді також ішла війна. Чи війни…

І на полях битв вирішувалися долі країн і доля України також. І поля битв теж були всіяні тілами і з тої, і з протилежної сторін.

А поза тим, у не дуже віддаленому і не сильно тилу укладалися фінансові та партнерські угоди, планувалися спецоперації найвищого рівня складності і секретності, ішов розподіл та переоцінка захопленого, чи загарбаного, передавалася безцінна інформація, яку не можна було передати навіть послами, чи шпигунами, офіційно, чи неофіційно, або ж якщо потрібно було просто сховати кінці в воду, задля того, аби вести далі свої справи.

І там можна було зустріти найрозшукуваніших злочинців і героїв, месників і дезертирів, заколотників та зрадників, повстанців і самозванців, колишніх і теперішніх розвідників усіх рівнів усіх розвідок, претендентів на малі та більші престоли, а ще – амазонок, які подорожували інкогніто і в чоловічих вбраннях. І всі вони мали для себе оцю єдину в своєму сенсі та єдину на цілий світ “країну Чудес”, де усім – УСІМ – заправляли українські (!) Чумаки – Мамаї.

Мамаї, які ЗНАЛИ.

Знали ВСЕ.

А тому – МОГЛИ ВСЕ.

І саме в місці, де було БЕЗПЕЧНО і де про все можна було дізнатися, збиралися усі, кому даровано була можливість дійти, потрапити і бути допущеним до цього – воістину благословенного Вищими Силами Творця місця.

І там загоїти рани, зцілитися, відпочити тілом і душею, зануритися з головою в спокій, зцілитися на солоних озерах, дізнатися усе необхідне, придбати (!) все, що потрібно – так, там і свій чорний та незалежний ринок зброї і всього необхідного воїнам існував!.. аякже, невже ж Мамаї лише сіллю жили?.. хах, так за сіль грубі гроші платили, на ті кошти закуповувалися тодішні всі найсучасніші девайси і ліки, зілля і послуги згодних на все найманців, а головне – ІНФОРМАЦІЯ!

А ще в тому благословенному між небом і землею місці можна було (не)випадково стріти Побратимів, або свою Долю.

То як там жили?

Води – немає, риби – обмаль, під ногами – лише піски.

А це якраз – про гроші. Про гроші, гроші і ще раз гроші. Багато грошей було в тому місці.

Мамаї, які самі чимало заробляли, як і належить Знаючим, – притягували до себе (подібне притягує подібне) магнітом усе грошовите та усіх, хто були з грошима, і бажав для себе придбати все те, що продається за гроші, або ж за великі гроші. І гості – з грошима, або ж з уміннями, які коштують дорого, – наче магнітом, (при)тягувалися сюди з усіма мислимими і немислимими товарами та послугами.

Це нам говорить про те, що, як зараз, так і тоді за гроші можна мати Усе.

Усе, окрім самих Мамаїв. І Честі, за яку тих же Мамаїв і поважали і дорожили честю мати можливість бути допущеними до їхніх – створених ними, їхніми талантами благословенними – умінь та можливостей.

Це ще раз – саме сьогодні, бо День такий – про Мамаїв.

Які зникли в одночасся, як тільки над Україною залунали… московитська говірка і московитське лихотворне матюччя.

Замість Молитов, Псалмів, пісень-замовлянь і оповідей дідів-лірників, яких навіть татарва подекуди, остерігалася чіпати, бо “то Урус-Шайтана люди! не руш!”, а московити нищили всюди і всілякими способами, так ненавиділи… Замість усього, що берегли і що використовували Мамаї, – до краю Мамаїв прийшли московитські матюччя та їхня клята говірка під назвою “язик”.

Коли цей дивовижний край залили водою, Мамаїв там давно уже не було. Тому і залили, бо не було кому боронити, бо не той Дух там уже оселився.

І московити вирішили, що Край Мамаїв, Престол запорожців, або ж Козацький Дух зник. Пощез.

Так, він розчинився в московському лихому задумі задовго до терористичної атаки сьогодення.

Що буде далі?..

А ось це залежить тільки від нас із вами.

Все колись почалося зі Слова.