“… Доля козака – то Шлях…

Дорога від самого початку і лиш до Царства Творця Нашого. Позаяк, Творець не спуститься до нас, потрібно піднятися до Нього…

І маєш іти доти до Царства Небесного, маєш стільки вмерти та воскреснути, поки не дійдеш туди, куди доходять навіть не за тисячу літ…

І все на тій Дорозі є для потреб Душі козацької – душі вольної, чесної, відданої… Душі пробуваної і злом, і добром, і вогнем, і водою, і пропасницями, і златом, і пестощами земними, і славою жадібною…

 

І все тут для того, аби могла Душа козацька і розгулятися славно, і помолитися вчасно…

І щоб порятувати себе та інших поруч, як і заведено із початку, що кожен, хто прийшов сюди, – обирає для себе ким бути і кому служити.

І буде стільки дано, скільки потребуєш…

І маєш віддати з любов’ю і вдячністю стільки само і ще більше, скільки дано було тобі. 

Бо так заведено було першими з нас і так має бути до останнього, хто прийде сюди, щоб здійснилося, як написано…”