Ти просив мене про Казку. Я подарую Тобі її. 

Ця казка про засудженого на смерть. Про того, кому забрали найменшу надію на те, що він побачить наступний світанок. І попередили, що за кілька годин конатиме він у муках та таких стражданнях, яких ще не бачив цей Вимір. І залишили на ніч з єдиним віконцем, крізь яке уже світив місяць. 

Засуджений на смерть залишився наодинці зі своїми думками та коротким терміном очікування мученицької кончини. І що він собі намислив, знає лише Наш Всемогутній Всевишній, бо враз схопився на коліна і почав нишпорити тремтячими скутими руками біля себе, аж поки не намацав камінь. Заволав нещасний приречений і влупив тою каменюкою собі в скроню. А тоді, нічого не відчуваючи і не бачачи від полонившого його страху, влупив ще раз… І ще раз… І ще… Він не міг знати, що поруч, у тій самій в’язниці, за стіною сидів ще один ув’язнений і також приречений на обіцяну йому – страшну і нелюдську, якої світ цей не бачив – смерть. Нещасний приречений добивав себе каменюкою, поки його брат по нещастю за кам’яною стіною спокійно слухав страшні крики та передсмертні стогони, які свідчили про те, що хтось уже самостійно зробив свій вибір. Не чекаючи руки ката і Волі Провидіння. 

Той приречений уже нічого не бачив крізь залиті його власною кров’ю очі у застиглому погляді загнаної в кут безтямної тварини. Не побачив він уже і того, як його брат по нещастю таким же самим каменем злегка скалічив собі носа, вимастився власною кров’ю, хмикнув і, зайнявши зручну позицію перед зачиненими дверима, розтягнувся долілиць. Тим більше, зневірений самогубця не побачить уже і того, як вранці, розгублені побаченим охоронці, здійнявши гвалт від того, що обоє засуджених на кару закривавлені валяються у своїх казематах, стали легкою здобиччю того арештанта, який ЛИШЕ УДАВ із себе зневірену жертву. Зігравши зі своїми мучителями роль жертви, полонений звільнився, перебивши охорону спочатку за допомогою того ж каменя, затисненого в руці, а далі озброївшись їхньою ж зброєю. Переодягнувшись в одіж охоронців, арештант скоїв одну із найзухваліших втеч із фортеці на Кафі, яку всі історики знають, як Генуезьку… 

А потім – через пару сотень років ще один знаменитий письменник, натрапивши в часі подорожі на цю історію, напише свій найпопулярніший бестселер-роман, щоб вразити уяву мільйонів читачів оповіддю про невинно засудженого на смерть приреченого юнака..