Найбільше зло, яке можна вчинити, – це зло супроти себе… Стосовно власного спокою, своїх відчуттів, абсолютної гармонії – вічно живої Душі, частини Великої Любові Творця Всемогутнього… 

І найбільшим таким злом є свідоме позбавлення себе вірного уявлення про себе… І неважливо яким чином це відбувається – через страх, самозречення, самообман, чи через все засліплюючу гординю. 

І зовсім неважливими навіть є причини такого тотального самообдурення на всіх рівнях, бо не існує тут безвихідних ситуацій, як не існує ворога, якщо ми самі для себе є і залишаємося другом, однодумцем та цілителем… 

“Бо коли немає ворога всередині нас, ніякий зовнішній ворог не може навіть торкнути твій спокій, не те, що ранити тебе, чи убити…” (Петро Конашевич-Сагайдачний, Гетьман України, кошовий Отаман Запорозької Січі) 

А якщо іде обман на рівні власної сім’ї, близьких, друзів, Війська, Держави у світі?. 

Якщо несприйняття себе самих, своїх батьків, історії, мови та традицій, власного народу та Армії Захисників, власної пам’яті уже на рівні молекули ДНК є настільки болючим, що, здається, далі – тільки війна?.. 

“Коли не пам’ятаєш себе від болю, від слави, від темноти засліплюючої, від одинокости влади… Коли мислиш, що Бог одвернувся від тебе, то ти сам одвернувся від себе… Тоді шукай дитину… і обійми її…” (Марія Магдалина Мазепа, листування)