… Ким же, зрештою, були ці Воїни, про яких так багато написано белетристичної, легковажної і серйозної спеціальної історичної літератури?.. І що ми, власне, знаємо достовірного про козаків Війська Запорозького? 

Ким же насправді були наші благословенної пам’яті предки: жорстокими, хижими головорізами, які могли і своїх під гарячу руку порубати, так само, як і переважаючі сили загарбників звідусіль знищити “аби і духу ворожого тут нині не залишилося”… А чи безжальними найманцями, грізна слава яких заставляла здригатися та боятися “Богом забуту” московію, Ватикан, Мальтійський орден та тамплієрів із Орденами Воїнів Гробу Господнього, вчених та просвітителів Сорбонни, мушкетерів Франції разом з королями Швеції аж до султанів Османії та шейхів Перського Царства?.. 

Чи ж то були Охоронці-Вартові Української Держави, Воїни Світла Світу, вправні лицарі, які самовіддано служили не володарям, не панам і навіть не гетьманам, а вільно обираючи собі гідного та сильного Отамана, готові були, йдучи на “справу Божу і вольну” “скласти голову та останній віддих мій Богові та Україні”? 

І як маємо сказати нашим дітям та й собі остаточно, хто ж наші пра-прадіди: “безбожні убійники”, не гідні називатися оборонцями своєї Віри та Вітчизни, чи високопрофесійні Воїни Середньовіччя, без яких ми би не називалися сьогодні Україною?..