Порожня Душа – Душа без життя.

І така Душа для Вседержителя – невидима, нецікава, загублена, як Молитва, мовлена без енергії Любові, без почуття трепету і вдячності.

Порожня Душа – то Янгол без крил.

– А крила можна відростити?

– Все можливе у Любові Всемогутнього Господа Нашого. І крила відростити, і Душу наповнити.

… Душа може віддавати безмежно, проте і з Душею буває таке, що постійна віддача, безмірне виснаження, легковажне розтринькування веде до знецінення.

Коли втратиш цінність Душі, цінність себе у Бозі – втратиш все, що варто берегти, що цінне над усе.

І тоді усвідомиш, що порожнеча Душі – смерть тотальна.

Хіба ж то життя, якщо Душа ніц не вартує?.. не вартує ані для тебе самого, ані для світу…

– І що тоді?.. якщо Душа порожня?..

– А по що до такого доводити?.. хто такого собі бажає при пам’яті і здоровому глузді?

Душа має наповнюватися. Повсякчас і щедро, як щедро нам даровано усе від Творця. Він бо – щедрий без меж.

Наповнюватися чистотою вод, промінням сонця, шелестом дерев, співом пташок, шумом хвиль Дніпра нашого, свистом шуліки і димом походів… Наповнюватися співом, Молитвою, Вірою і Відданістю. Наповнюватися словом, обіймами і зустрічами з тими, хто чекає завжди.

Через Молитву відкриється для нас благодать Всемогутнього і Пречистої Нашої Богородиці-Заступниці, через Віру здобудемо усі перемоги, а Відданість відкриває нам усі безмежні таїни сего світу і всіх світів…